Міжнародний круглий стіл на тему «Україна у пріоритетах головування Німеччини в ОБСЄ», який відбувся учора в Києві, продемонстрував бажання наймогутнішої країни в ЄС сприяти вирішенню конфлікту на Донбасі.
Радник-посланник, Постійний заступник посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Вольфґанґ БІНДЗАЙЛЬ зазначив, що девіз Німецького головування — «оновлення діалогу, відновлення довіри і безпеки». За його словами, Європа живе в час кризи, яка викликана безпрецедентним викликом, порушенням міжнародного права і потрібно назвати причини цієї кризи. «Росія, анексувавши Крим, порушила парадигму миру після холодної війни. ОБСЄ в цій ситуації залишається одним із стовпом безпеки. І ми знаємо як подолати кризу, і підхід має бути прагматичним, спрямованим на діалог і повернення до духу ОБСЄ в період холодної війни, коли ми мали відновлення довіри і відновлення безпеки», сказав він.
А з другого боку, таки незрозуміло, як ця країна, що сприяла ухваленню фактично під диктовку Кремля суперечливих Мінських домовленостей, зможе уже в цій якості змусити російську сторону виконати свою частину зобов’язань. Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн саме у своєму виступі відзначила, що вирішення територіальних суперечок і конфліктів, зокрема на Донбасі, які є головною темою ОБСЄ, обмежено необхідністю досягнення консенсусу серед 57 членів цієї організації. І саме цей чинник, вважає вона, паралізує діяльність ОБСЄ. На її думку, виходом із такої ситуації могло б стати опрацювання під час німецького головування можливості виключення зі спостережних місій країни, яка прямо чи опосередковано причетна до конфлікту. Пані Бауман також наголосила, що ОБСЄ — це одна з платформ для діалогу з Росії, але це не має стата засобом умиротворення Росії.
Як відомо, всі сторони, причетні до Мінська-2, покладають сподівання на виконання цих домовленостей найближчими місяцями. Однак ніхто не може дати чіткої відповіді чи це станеться, зважаючи на те, що навіть перший пункт домовленостей — постійне припинення вогню не вдається забезпечити протягом тривалого часу. Один з німецьких дипломатів на умовах анонімності зізнався «Дню», що не знає чи будуть ці домовленості виконані до кінця року. «Росія — дуже непередбачувана країна. Я на початку 2014 року навіть не міг подумати, що вона може анексувати Крим», — сказав співрозмовник.
Інший європейський дипломат теж на умовах off the record сказав «Дню», що для реалізації домовленостей потрібна політична воля двох сторін: України і Росії. Мовляв Україна має виконати всі політичні домовленості, а Росія — свою частину, відзначив співрозмовник. Але на запитання кореспондента «Дня», як він собі уявляє проведення справедливих і чесних виборів на Донбасі без виведення російських військ і озброєнь, повернення кордону під український контроль, дипломат не дав відповіді. А перспектива ж зрозуміла: це як мінімум повторення виборів під дулом пістолета, як це було в Криму, на яких буде забезпечено необхідні відсотки.
Заступник директора Департаменту міжнародних організацій МЗС України Василь ПОКОТИЛО сказав у своєму виступі, що програма головування Німеччини багато в чому сприяє інтересам України. «Росія підірвала безпеку на європейському континенті після ухвалення Гельсінкі-75 і тому врегулювання конфлікту на Донбасі є визначальним до збереження до довіри ОБСЄ і майбутнє організації залежатиме від дотримання принципів», — наголосив він.
Цю тезу щодо принципів ОБСЄ розвинув Голова Меджлісу кримськотатарського народу, член Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Рефат ЧУБАРОВ. Він зокрема наголосив, що російська сторона висловлюванням Лаврова про «виконання Росією Будапештського меморандуму» в поясненням Патрушева, чому Росія вторглася в Крим, нав’язує своє бачення, на яких принципах має бути діалог з ними.
«Ми намагаємося сформувати цивілізаційний діалог. Ми думаємо про майбутнє всього освіту і це краще, ніж ставити ультиматум світу, як це робить Росія», — зазначив він. На його думку, спроможності Німеччини під час головування кардинально відновити ефективність ОБСЄ залежатиме від того, чи буде її діяльність базуватись на принципах.
«Ми маємо ворога людської цивілізації в особі Росії і тому маємо визначати такі завдання, щоб вони повірили, що ми їх будемо реалізовувати. Тому ми виступаємо не за посилення принципів ОБСЄ, а за їх відновлення», — наголосив Чубаров. Він звернув увагу на те, що в пріоритетах Німеччини щодо врегулювання криз, згадується Нагірний Карабах, Придністров’я, а немає Криму, як основного принципу непорушності кордону.
Микола Сірук
«ПОКИ ОБСЄ НЕ НАБУДЕ СТАТУСУ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ, ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЬ НЕ БУДЕ ЕФЕКТИВНОЮ»
Віталій МАРТИНЮК, аналітик із зовнішньої та безпекової політики УНЦПД, Київ:
Якщо виходити із задекларованих пріоритетів Головування Німеччини в ОБСЄ, то вони в цілому відповідають інтересам України, оскільки «Німеччина бере на себе більшу відповідальність за мир і безпеку в Європі», як записано у промові Головуючого в ОБСЄ, міністра закордонних справ ФРН Штайнмайера. В самому ж документі недостатньо розкрито, як Німеччина бачить реалізацію свого першого пріоритету «Управління кризами і конфліктами на просторі ОБСЄ», зокрема стосовно України, адже в ньому лише зазначена політична відповідальність Німеччини за роботу важливих інструментів ОБСЄ для врегулювання конфлікту в Україні.
В той же час, Німеччина є членом Нормандського формату з врегулювання ситуації в Україні. Тому було б логічним для Берліна використати свій статус Головуючої в ОБСЄ для досягнення конкретних результатів.
Головуючий в ОБСЄ міністр Штайнмайер наголосив, що альтернативи процесу виконання Мінських домовленостей немає і що ці домовленості мають бути виконані без зволікань, а Нормандський формат сприятиме їх виконанню. Отже Німеччина докладатиме зусилля саме у цьому напрямку, а це означає, що Берлін не розглядає можливість нових мінських домовленостей - «Мінська-3», який досить активно обговорюється в експертному середовищі.
Минулого року фактично жоден пункт Мінських домовленостей не був виконаний, і за згодою лідерів країн Нормандського формату їхнє виконання було пролонговане на 2016 рік. Ще одна пролонгація Мінських домовленостей буде подвійним «ляпасом» для Німеччини, і в Берліні це, вірогідно, добре усвідомлюють.
Із задекларованих кроків на врегулювання ситуації в Україні зараз чітко можна назвати збільшення цього року чисельності Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ майже вдвічі, збільшення її фінансування та розширення функцій і повноважень. Водночас слід звернути увагу на порядок заповнення посад спостерігачів в СММ ОБСЄ, який здійснюється за рахунок фахівців категорії «секондід», тобто тих, які фінансово утримуються країнами їхнього походження, а ОБСЄ виплачує тільки так звані «польові добові». На практиці це означає, що в Україну в якості спостерігачів приїдуть громадяни тих країн, які погодяться витрачати кошти на їх утримання. Безперечно, першою серед таких країн є Росія, яка вже має своїх спостерігачів у нинішньому складі СММ ОБСЄ в Україні, що є недопустимим для об’єктивної роботи Місії.
Виходячи з усього перерахованого, можна зробити висновок, що Німеччина зацікавлена у врегулюванні конфлікту на сході України до кінця свого головування в ОБСЄ, але безпосередньо в Організації вона не має важелів впливу на сторони конфлікту в цілому і на Росію в конкретно нашому випадку.
ОБСЄ не має власної правосуб’єктності, тобто її рішення не носять зобов’язуючий характер, та не існує механізмів забезпечення виконання цих рішень, тобто важелів впливу чи покарання порушника досягнутих домовленостей. І в Берліні це усвідомили та в пріоритети свого Головування записали, що «Німецьке Головування буде також прагнути досягти прогресу з питання набуття ОБСЄ правосуб’єктності в рамках міжнародного права». А це вже спроба вивести ОБСЄ на новий рівень, на якому кожна із 57-ми країн-учасниць будуть нести відповідальність за виконання зобов’язань в рамках Організації, та будуть впроваджені важелі впливу від попереджень чи санкцій до виключення з організації чи обмеження повноважень країни-порушника.
Поки ОБСЄ не набуде статусу правосуб’єктності, її діяльність не буде ефективною, а рішення залишатимуться політичними деклараціями. Росія вже довела, що на власний розсуд може порушити будь-який міжнародний документ, домовленість чи задекларований нею ж принцип.
(газета "День", 27 січня, 2016)