Хуан Фернандо Крісто, колишній міністр внутрішніх справ Колумбії та повноважний переговірник Гаванського переговорного процесу, став сппеціальним гостем четвертої Національної платформи з безпечної реінтеграції, дискусія в рамках якої відбулася 6 липня 2018 р. на майданчику інформагенції «Укрінформ». Цього разу темою круглого столу було «Перехідне правосуддя, демілітаризація, сталий мир: досвід Колумбії для України». І хоч, як зазначила модератор дискусії, керівник Програм демократичних процесів УНЦПД Юлія Тищенко, конфлікт в Україні кардинально відрізняється від колумбійського, який є суто внутрішнім, ті моделі, які використовували в цій країні для досягнення замирення, можуть збагатити наш арсенал рішень.
На початку свого виступу д-р Крісто підкреслив, що кожен конфлікт є унікальним: відрізняються причини, обставини, контекст. Але є і спільне – це прагнення до миру, досягнення якого великою мірою залежить від того, чи зможуть сторони дійти згоди стосовно моделі постконфліктного врегулювання.
У Колумбії протистояння влади з бойовиками партизанського руху «Революційні збройні сили» (ФАРК) продовжувалося з 1964 по 2016 рік. За цей період загинуло близько 260 тисяч осіб, а всього постраждало понад 8 мільйонів. Мирний процес розпочався у 2010 році, коли президентом Колумбії став Хуан Мануель Сантос. Як відзначив д-р Крісто, на той момент було зрозуміло, що військові дії триватимуть ще 20 років та призведуть до нових чисельних жертв.
Отже, з 2010 року уряд розпочав секретні перемовини з представниками ФАРК, які відбувалися під патронатом уряду Норвегії. За два роки сторони узгодили порядок денний мирних переговорів і вирішили вести їх у Гавані. Гаванський процес тривав 4 роки і, за словами д-ра Крісто, великим кроком у ньому стали домовленості щодо перехідного правосуддя.
Спочатку ФАРК наполягав на загальній амністії (т.зв. «обмін безкарністю»), але уряд на це не пішов. Згодом було вирішено судити військових злочинців з обох боків. Були створені три інститути: спеціальний суд, Комісія правди та Центр з питань зниклих безвісті.
Для тих, хто не скоїв злочинів проти людства та військових злочинів, передбачалося «альтернативне покарання» - 5-8 років суспільних робіт на території скоєння злочину з обмеженням права пересування. Це могло бути будівництво шкіл та лікарень або праця на землі. Д-р Крісто наголосив: «Важливо, щоб винуватці визнали свою провину перед населенням».
«У нашому суспільстві є ті, хто хочуть бачити усіх бойовиків за гратами, але слід думати про майбутнє. Мирного врегулювання ще ніколи не було без поступок», – додав він.
Міністр з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш, який говорив про проактивну політику уряду, зауважив, що гуманітарний аспект є надважливим і для України. Зокрема, до співгромадян, які опинилися в окупації, необхідно донести чіткі меседжі про те, що відповідальність буде справедливою, максимально «наблизити» до лінії розмежування українські державні сервіси, використовувати як канал комунікації спілкування жителів ОРДЛО з родичами «по цей» бік тощо.
Олег Мартиненко з Української Ґельсінської спілки з прав людини вважає, що перехідне правосуддя має бути «перекладено» на просту мову, зрозумілу всім цільовим групам, адже це також елемент довіри. Тому завдання найближчого часу – інформаційно-просвітницька робота.
«Правосуддя – це також справедливість. Не тільки покарання, але й компенсації», – зауважив правозахисник.
Не менш важливим виглядає досягнення внутрішньополітичного консенсусу стосовно реінтеграції. «Спочатку консенсус, а потім політичне рішення. Тоді воно не обговорюється, а виконується», – пояснив міністр Черниш.
Д-р політичних наук Сергій Телешун додав, що політичні сили також мають дійти згоди щодо понять війни та миру і регламентувати їх.
Голова Комітету ВРУ з прав людини Григорій Немиря наголосив на тому, що неодмінна складова відновлення довіри – це захист прав жертв.
За словами Хуана Фернандо Крісто, в Колумбії було саме так: закон «Про жертви», який впроваджував програму компенсації, механізми пошуку правди та процедури реституції земель, був прийнятий ще до початку мирних переговорів і став важливою передумовою для легітимності цих переговорів та їхньої підтримки суспільством.
Також під час круглого столу обговорювалися питання демілітаризації, різні аспекти інформаційної політики та нюанси ухвалення рішень стосовно окупованих територій у міжнародному форматі.
Інформація ЗМІ про підсумки круглого столу: повідомлення від інформагенції "Укрінформ"
Нагадаємо, ініціаторами Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію» є незалежні українські громадські організації, серед них Український незалежний центр політичних досліджень, Центр з проблем безпеки та розвитку, Платформа соціальних та гуманітарних інновацій «Єдиний координаційний центр», громадський марафон #Навіщо_Нам_Бути_Разом?, в партнерстві з Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерствами закордонних справ Швейцарії, Фінляндії та Німеччини.
Цілями Платформи є створення і забезпечення функціонування позапартійної, професійної та інклюзивної платформи, відкритої для різних суб'єктів і осіб, які виступають за досягнення сталого миру на території Луганської та Донецької областей.