Церква та держава: політика сторін
Одним із показників складної взаємодії Церков з релігійними організаціями та із державними інституціями в Україні є діяльність Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій.
За останні місяці показовими в цьому плані стали дві події: критика з боку ВРЦіРО змін до Податкового кодексу України, які вимагають перереєстрації статутів усіх неприбуткових організацій до кінця року, а також зустріч Президента з представниками ВРЦіРО, на якій відбулось обговорення таких актуальних тем, як політика реформ, створення капеланської служби в Україні та питання одностатевих шлюбів.
Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій протягом 2016 року активно офіційно висловлювала свою позицію щодо вищезазначених тем, тому зустріч, ініційовану Президентом, можна вважати певною формою відповіді на її пропозиції та висловлювання.
Отже, представники конфесій на засіданні Секретаріату ВРЦіРО розкритикували Закон від 17.07.2015 № 652-VIII щодо оподаткування неприбуткових організацій. На думку Ради Церков , цей закон запроваджує небезпечний прецедент, коли замість законодавчого регулювання від усіх 35 тисяч релігійних організацій вимагається обов’язкова перереєстрація статутів, що є умовою внесення їх до нового реєстру неприбуткових установ та організацій. “Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій”, – зазначено у Податковому кодексі.
При цьому, до статуту кожної неприбуткової організацій вимагається внесення норми про заборону розподілу доходів між її засновниками, членами, працівниками, членами органів управління. Однак на практиці, вважає ВРЦіРО, це може створити проблеми для релігійних організацій, які спрямовують пожертви на доброчинні цілі. ВРЦіРО висловила занепокоєння, чи не попаде під законодавчу заборону повсякденна добродійна діяльність релігійних організацій, зокрема матеріальна допомога війську та постраждалим від російської агресії на Донбасі, переселенцям, сиротам, тяжкохворим тощо.
У своєму зверненні ВРЦіРО знов підкреслила своє прагнення налагодити постійний діалог з керівництвом держави, “спрямований на утвердження в Україні свободи віросповідання, високих моральних цінностей та на розвиток партнерських відносин між державою та релігійною спільнотою”.
У зв’язку із цим, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій під час зустрічі з Президентом України наголосила на необхідності “усунути двозначні норми у податковому законодавстві, які перешкоджають поточній діяльності релігійних організацій”:
• Вилучити релігійні організації зі сфери дії абзацу третього підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України;
• Передбачити неприбутковий статус для усіх релігійних організацій безпосередньо у Податковому кодексі Україні та Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації», чим забезпечити автоматичне внесення їх до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Під час зустрічі з Президентом 23 квітня 2016 року члени ВРЦіРО передали П. Порошенку листа, в якому закликали до «встановлення справедливості, захисту традиційних цінностей українського народу і боротьби з корупцією» , наголосили на необхідності запровадження в Україні незалежного правосуддя та рішучої боротьби з корупцією .
Також обговорювалось питання духовної та матеріальної підтримки, якої зараз потребують воїни-захисники України та постраждалі від бойових дій на Сході країни, а також внутрішньо переміщені особи з Криму та Донбасу. На думку релігійних діячів, державна політика повинна бути соціально справедливою та під час проведення реформ не покладати надмірний фінансовий тягар на зубожілих громадян на фоні подекуди надмірних і невиправданих витрат на утримання державного апарату та привілейоване соціальне забезпечення для колишніх і теперішніх високопосадовців.
Відносно сімейної політики держави релігійні діячі закликали главу держави зберегти в Конституції України норму про те, що шлюб є сімейним союзом між “жінкою і чоловіком” (стаття 51 чинної Конституції), не підтримавши ідею легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар. З цією метою запропонувала переглянути План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабміну від 23.11.2015 року № 1393-р. Президент Порошенко запевнив членів Ради, що в Україні не буде легалізовано одностатеві шлюби .
Також Президент підкреслив, що соціологічні опитування показують, що дедалі більша кількість православних громадян України хочуть мати єдину помісну автокефальну церкву – «церкву, євхаристійно й молитовно поєднану і дуже важливо - адміністративно незалежну від інших держав».
Крім того, за результатами дискусії, після зустрічі з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій Президент України доручив Міністерству оборони прискорити процес запровадження капеланської служби у Збройних Силах України.
Варто підкреслити, що ВРЦіРО прямо наголошує на бажанні вести постійний та прямий діалог з керівництвом держави, що передбачає врахування думки Церкви при прийнятті рішень. Зокрема, це стосується не лише рішень та законів, що прямо впливатимуть на діяльність Церкви (як Закон від 17.07.2015 № 652-VIII щодо оподаткування неприбуткових організацій), але й питань, прямо не пов’язаних з релігійним життям (питання боротьби з корупцією, впровадження реформ тощо). «Ми звертаємо свій голос до політиків та державних керівників: всі суперечності слід відкласти, об’єднавши зусилля для захисту Батьківщини, для боротьби з головним внутрішнім злом – корупцією, для проведення необхідних економічних і політичних реформ на благо всього українського народу. В минулому наш народ не раз зазнавав поразки саме тому, що його провідники сварилися між собою, у час зовнішньої агресії продовжували сперечатися за владу і повноваження. Уроки історії маємо пам’ятати, щоби нині не припускатися старих помилок», - зазначається в одному з офіційних звернень Ради .
За результатами зустрічі можна констатувати, що ВРЦіРО, що позиціонує себе, як організація, що репрезентує спільну позицію всіх Церков та релігійних організацій України, наразі обстоює активну політичну позицію, висловлюючись щодо більшості актуальних політичних питань. За цього держава, в особі Президента, демонструє згоду та увагу до заяв ВРЦіРО, що, відповідно, говорить про те, що Президент вважає доцільним вплив Церков на державну політику країни.
Релігійне життя в Україні на світовому рівні: зустріч Патріарха Кирила та Папи Римського та її наслідки
Найбільш значущою подією в релігійному житті від початку 2016 року стала, безумовно, зустріч Патріарха Кирила та Папи Римського, що відбулась 12 лютого в аеропорту Гавани імені Хосе Марті. Подія світового масштабу мала також політичне значення і безпосередньо стосувалася України, адже в оприлюдненому тексті спільної заяви прямо згадуються як події війни на Сході, так і українські Церкви:
• Пункт 26: «Вболіваємо з приводу протистояння в Україні, що вже спричинило багато жертв, завдало незліченні страждання мирним мешканцям та привело суспільство до важкої економічної та гуманітарної кризи. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Заохочуємо наші Церкви в Україні трудитись над досягненням суспільної гармонії, утриматися від участі в протистоянні та не підтримувати його подальший розвиток» .
• Пункт 27: «Висловлюємо побажання, щоб було подолано схизму між православними вірними в Україні на основі існуючих канонічних норм, щоб усі православні християни України жили в мирі та гармонії, і щоб католицькі спільноти країни сприяли цьому, щоб наше християнське братерство ставало дедалі видимішим» .
Оцінки події та тексту декларації, що стала її результатом, варіюються від нейтральних та позитивних до різко негативних. Серед основних причин таких оцінок можна виділити:
• У спільній декларації ієрархів Московський Патріархат визнав греко-католиків в Україні
«Ватикан і МП дозволили греко-католикам існувати. Значне дипломатичне досягнення, особливо напередодні 70-х роковин подій у Львові» , - прокоментував керівник Інформаційного управління Київського патріархату Євстратій Зоря, посилаючись на 25-й пункт декларації: «Сподіваємося, що наша зустріч зможе зробити вклад у примирення між греко-католиками і православними там, де існує напруження. Сьогодні очевидно, що метод «уніатизму», притаманний минулому, в значенні приєднання однієї спільноти до іншої, відриваючи її від своєї Церкви, не є способом, що дає змогу відновити єдність. Однак, християнські спільноти, що з’явилися в таких історичних обставинах, мають право існувати та здійснювати все те, що є необхідним для задоволення духовних потреб своїх вірних, одночасно, прагнучи жити в мирі зі своїми сусідами. Православні та греко-католики потребують примиритися та віднайти взаємоприйнятні форми співжиття» .
• Декларація не називає сторін конфлікту в Україні.
Факт того, що в спільному документі відсутні прямі вказівки на те, що конфлікт в Україні є війною з Російською Федерацією, був різко сприйнятий великою кількістю як представників церкви, так і громадськими активістами. «Цей параграф вочевидь написано в Кремлі. Він дослівно повторює тамтешній пропагандистський штамп про буцімто виключно внутрішній характер "конфлікту в Україні". У ньому міститься непрямий натяк на те, що російське православ’я в зоні конфлікту є миролюбним, тоді як "уніати" і "раскольнікі" підживлюють конфлікт. У кожнім разі, саме так цей параграф і буде використано Москвою в найближчому майбутньому. І нарешті, в цьому параграфі немає жодної згадки про очевидну для всього світу причетність Росії до цього конфлікту», - зазначає Мирослав Маринович, віце-ректор Українського Католицького Університету, колишній політв’язень.
• Пункт 27 спільної декларації засуджує розкол між православними Церквами України та був різко сприйнятий з боку УПЦ КП.
"Оцінка ситуації у Православній Церкві в Україні (п. 27) ігнорує той факт, що причиною її розділення є порушення канонів саме Московським Патріархатом", - йдеться в заяві прес-центру Київської Патріархії УПЦ щодо документу. Київський Патріархат вважає неприйнятною "дипломатію", коли "рішення про Україну і українські церковні та суспільні справи ухвалюють без представників України, ігноруючи їхню думку і позицію".
УПЦ КП також називає однією з причин розділення Православної Церкви - "неканонічне привласнення Московським Патріархатом у 1686 р. влади над Київською Митрополією", тобто "анексію Москвою Церкви в Україні", а також звинувачує Російську Церкву в перешкоджанні відносинам між УПЦ КП і Католицькою Церквою .
Отже, варто відзначити, що більшість релігійних діячів, істориків та експертів вбачають у зустрічі Патріарха Кирила та Папи Франциска в першу чергу саме геополітичний контекст, що має наслідки не лише для Церков України, але і для держави, адже спільна декларація, підписана учасниками зустрічі, підіймає також питання війни на Сході.
Підсумовуючи, варто зазначити, що наразі, релігійне життя в Україні як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівні, тісно пов’язане з загальнополітичними питаннями. Церкви та релігійні організації України, шляхом спільних заяв та зустрічей з керівництвом держави демонструють бажання прямо впливати на ключові політичні процеси в Україні. А обговорення головами всесвітніх Церков таких важливих тем, як відсутність єдності українського православ’я та війна на Сході, вказує на високий ступінь значущості проблеми, яка й надалі буде потребувати свого рішення.
УНЦПД, 22 рік видання, №28/752, 30 квітня 2016 року
Марія Дячук. УНЦПД