У вересні 2025 року до Верховної Ради подано два системні законопроєкти – №14056 і №14057, які започатковують рекодифікацію Цивільного кодексу України. Вже через місяць обидва законопроєкти було прийнято за основу із подальшим доопрацюванням.
Ідеться про оновлення ключових положень приватного права та інституту особистих прав. Попри важливість цього кроку для модернізації законодавства та його наближення до європейських стандартів, обидва документи містять низку ризиків, які можуть негативно позначитися на діяльності організацій громадянського суспільства, журналістів і правозахисників. Раніше тексти законопроєктів викликали резонанс серед громадськості та академічної спільноти через неоднозначність норм, які там пропонуються.
Суспільний резонанс та заклики громадськості спонукали почати консультації щодо доопрацювання документів, проте їх прийняття у першому читанні свідчить про те, що оновлення цивільного законодавства все ж відбудеться.
На потенційних ризиках законопроєктів наголошують і міжнародні партнери. Зокрема, Єврокомісія у своєму звіті в межах Пакета розширення Європейського Союзу у контексті реформ в Україні згадувала про те, що деякі положення ризикують обмежити простір свободи слова, а також потенційно призвести до сплеску випадків SLAPP і потребують перегляду.
Які новації пропонують законодавці, а також які ризики несуть законопроєкти, в разі їх прийняття, написали експерти УНЦПД.
Законопроєкт №14056 – оновлення книги першої Цивільного кодексу
Документ спрямований на системне оновлення загальних засад приватного права, модернізацію положень щодо правочинів, юридичних осіб, строків позовної давності та представництва. Він також передбачає можливість представляти громадську організацію на підставі договору, без додаткової довіреності, цифровізацію реєстраційних процедур і впорядкування внутрішнього управління юридичних осіб приватного права, включно з громадськими організаціями.
Потенційні ризики:
- Уніфікація підходів до всіх юридичних осіб може призвести до того, що положення, створені для бізнесу, будуть автоматично поширені на неприбуткові організації. Це ускладнить прийняття рішень загальними зборами та управління діяльністю ОГС. Для вчинення значного правочину (якщо його вартість перевищує 10% чистих активів товариства) потрібно скликати загальні збори й отримати не менше 3/4 голосів учасників, що створює додаткові бюрократичні складнощі для громадських організацій, чиє фінансування у більшості випадків залежить від грантодавця і вимагає оперативного прийняття рішень.
- Можливе додаткове адміністративне навантаження – пропонують уніфікувати організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права та спростити їх до двох – товариств та установ. Це означає, що громадські організації мають бути віднесені до однієї з них. Оскільки законодавець не роз’яснює що робити з уже існуючими іншими формами, можуть виникати колізії, коли державний реєстратор (прим. Міністерство юстиції), наприклад, не надає чітких роз’яснень для вже існуючих юридичних осіб інших форм або не адаптовує свою нормативну базу під вимоги закону. Також може створюватись додаткове навантаження на громадські організації у вигляді вимоги перегляду установчих документів або реорганізації для відповідності новим правилам.
- Урівнення довіреності та договору як підстав виникнення представництва справді спрощує бюрократичні процедури у прийнятті рішень, проте вимагають більшої уваги до змісту договорів і внутрішнього контролю, щоб запобігти неправомірним діям від імені організації.
- Є ризик неврахування специфіки неприбуткової діяльності при визначенні строків позовної давності, що може ускладнити правовий захист громадських організацій.
Загалом, попри позитив у вигляді переходу до електронних процедур та підвищення прозорості управління, законопроєкт потребує врахування специфіки діяльності неприбуткових організацій, щоб не створити правових бар’єрів для ОГС
Законопроєкт №14057 – оновлення книги другої Цивільного кодексу
Проєкт покликаний оновити інститут особистих прав фізичних і юридичних осіб, адаптувати законодавство до цифрової доби та захистити нематеріальні блага. Документ вводить нові поняття: право на цифровий образ, цифрову приватність, захист від глибинних фейків, право на забуття, а також вперше системно регулює особисті права юридичних осіб.
Потенційні ризики:
- Розмитість понять “недостовірна інформація” та “право на забуття” створює потенціал для зловживань і судового тиску на журналістів, активістів і громадські ініціативи. Це створює ризики для медіа та правозахисних чи антикорупційних ОГС, які проводять розслідування щодо публічних осіб, адже через тривалі судові процеси вони можуть або утримуватись від поширення важливої інформації, або наражатись на судові позови. У результаті такі організації змушені посилатись лише на офіційні джерела, які часто відсутні через затягування або політичний характер справ.
- Відповідальність за спростування недостовірної інформації незалежно від вини може бути використана як інструмент тиску через масові позови. Наприклад, отримати вимогу про спростування недостовірної інформації можна навіть в тому випадку, якщо не поширювали недостовірну інформацію навмисно.
- Поширення оціночних суджень у формі, що принижує честь, гідність чи репутацію, може стати підставою для судових позовів. Наприклад, вживання слів “хабарник” або “корупціонер” щодо посадовців, підозрюваних у розкраданні, може трактуватись як порушення прав особи та призвести до вимоги спростування чи виплати моральної шкоди.
- Законопроєкт вводить право особи вимагати вилучення або деіндексації інформації про себе, якщо вона є недостовірною, неактуальною чи завдає шкоди репутації. Без чітких критеріїв “суспільного інтересу” це може бути використано для обмеження свободи слова, громадського контролю й антикорупційних розслідувань.
- Встановлюється правило, що юридична особа вважається добропорядною, доки інше не доведено судом. Це може стати інструментом тиску на журналістів та ОГС, адже державні або приватні структури зможуть вимагати видалення критичних матеріалів чи подавати позови про “захист репутації”.
Без уточнення термінології та процесуальних гарантій існує небезпека, що норми законопроєкту будуть використані для обмеження свободи вираження поглядів та діяльності громадянського суспільства
Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) закликає парламент і профільні комітети до широких консультацій з представниками громадянського суспільства при доопрацюванні обох законопроєктів.
Рекодифікація Цивільного кодексу має відбуватися відкрито, прозоро і з урахуванням специфіки діяльності неприбуткових організацій.
Тільки так можливо забезпечити баланс між модернізацією законодавства, захистом прав громадян та розвитком демократичного суспільства в Україні.
Детальний аналіз законопроєктів за посиланням:
________________________________________________________________________________________________________________________________________
Інституційну підтримку діяльності УНЦПД здійснює Фонд Східна Європа у межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот» за підтримки Європейського Союзу. Зміст створених матеріалів є виключною відповідальністю УНЦПД та не обов’язково відображає позицію Фонду Східна Європа та ЄС.