««Венеціанська комісія рекомендує зважати на три цілі, які можна досягти завдяки державному фінансуванню партій. Насамперед – це подолання корупції, підтримання ролі політичних партій, а також скорочення впливу надмірних приватних коштів на партії, тобто зменшення залежності партій від олігархів. Наївно вважати, що завдяки державному фінансуванню партії свідомо захочуть позбутися залежності від олігархічних впливів. Тому нам слід думати про те, що можна досягти завдяки державному фінансуванню партій та як його зробити більш ефективним», - закликала виконавчий директор УНЦПД Світлана Конончук, виступаючи на форумі «Наші гроші в політиці», що відбувався в Києві 17 листопада 2016. Модель державного фінансування партій не є досконалою. Є як мінімум чотири позиції, на які треба звернути увагу. По-перше, за словами С. Конончук, необхідно уточнити ті основи, на яких надається державне фінансування. Друге – слід подумати, яким чином надавати кошти з огляду на результати партій на виборах, здобуті не тільки за однією частиною виборчої системи, тобто пропорційною. Третє – запровадити більш гнучкий спосіб виділення державних коштів. І нарешті, слід встановити залежність між залученням приватних коштів та держпідтримкою. Дивно, коли в партії нуль залучених коштів, але вона отримує від держави величезну підтримку. «У законодавстві є суперечності, різні статті закону вказують на різні основи надання коштів, - говорить Світлана Конончук. - В одній статті говориться про виборців, які взяли участь в голосуванні, в іншій – про виборців, які віддали голоси за партії. Насправді між цими позиціями існує відмінність. Держава користується одним з принципів, хоч насправді в законодавстві їх є два. Розробка закону відбувалася з урахуванням досвіду країн, де працює пропорційна система, і саме ця норма відображена в законі, хоча в Україні діє змішана система. Кількість депутатів, які пройшли за мажоритарною системою, в деяких партій може навіть перевищувати результати, які партія здобула за пропорційною системою. Отже, потрібно узгодити ці дві складові з тим, щоб партії, які працюють в округах (ми віримо, що є й такі), теж повинні мати підтримку держави». Також, на думку аналітика УНЦПД, варто застосовувати більш гнучкий принцип надання коштів: «Зараз чим більше голосів – тим більше партія отримує. З одного боку, це начебто логічно, з іншого – це гіпотетично може призвести до ситуації, яка в політології називається картельними партіями, коли деякі партії зрощуються з центральним апаратом, мають більший вплив за рахунок більшого фінансування, відповідно, державне фінансування не досягає цілі підтримання політичної конкуренції, адже більші можливості мають лише крупні партії». Держфінансування не повинно жодним чином підміняти собою інші види фінансування. «Членські внески, бодай незначні, рекомендовані як вияв того, що партія живе і має своїх активних членів, - переконана Світлана Конончук. - Також значну частину надходжень мають складати приватні джерела – внески фізичних, юридичних осіб. Наприклад, у ФРН застосовується такий принцип: державна підтримка партій не може бути більшою за половину тих коштів, які партія залучає з приватних джерел. Висновок такий: нам потрібно подумати над більш гнучкою моделлю державного фінансування для того, щоб використання держкоштів було більш ефективним для бюджету і більш корисним для партій». 17/11/2016