Коли інформація має значення, а голос ходить за кандидатом

Коли інформація має значення, а голос ходить за кандидатом
 UCIPR brandbook  eu reforms  demokracy

 

Галасу більше, ніж розуміння

Навколо пропорційної виборчої системи з відкритими списками на сьогодні існує багато міфів, легенд та навіть страхів. Наприклад, деякі представники депутатського корпусу вважають, що списки називають відкритими тому, що їх публікуватимуть у газетах. А що? Прозоро і досить демократично! Інші депутати, посилаючись на результати останніх місцевих виборів, переконані, що така система призведе до викривлення волі виборців і, отримавши перемогу в регіональному окрузі, можна в підсумку не потрапити до парламенту. При цьому нікого з політиків уже не цікавить той факт, що сам закон про місцеві вибори у «владній» редакції, який анонсувався як закон з системою відкритих списків, нічого спільного з відкритими списками насправді не мав. Крім перелічених «міфологем», можна додати цілий перелік страхів – починаючи від втрати контролю за партійною дисципліною і закінчуючи аргументами на користь того, що запровадження голосування за відкритими списками призведе до реваншу «януковичів» на сході та півдні країни.
Існування такого коктейлю думок і вражень навколо пропонованої нової виборчої системи і спротив чинної владної системи її впровадженню пояснюється дуже просто. Мало хто бажає заглиблюватися в деталі механізмів і процедур голосування за відкритими списками, які, на додачу, ще й можуть бути в різних варіаціях. Значно легше послухати «авторитетного» однопартійця, ніж порахувати розподіл мандатів за новою системою і побачити, як дійсно розподіляються голоси виборців. Мажоритарка та пропорційна система із закритими списками в цьому сенсі є апробованою, а тому більш зрозумілою для політиків. Схеми відпрацьовані, виконавці відомі. Можна малювати «шахматки», розставляти кандидатів по округах, починати планувати і виставляти планові показники для штабів.
Що ж до виборців, то абсолютна їх більшість узагалі мало що знає про різні виборчі системи, їхні переваги та недоліки і знаходиться, в кращому разі, у стані «десь про це чув».

Поінформований виборець та якість влади

У діючої сьогодні змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи із закритими списками є одна суттєва вада. Як бюджетні кошти, що виділяються з бюджету на медичну допомогу, все ніяк не можуть піти за пацієнтом, так і голос нашого виборця лише умовно «йде» за кандидатом. Зверніть увагу: найбільшу кількість голосів і перемогу в одномандатному (мажоритарному) окрузі набрав кандидат А. – 15%. Інші 5 кандидатів набрали хто 10% до 7% в сумі – 45%. Таким чином, всі голоси хто не підтримав А. (а їх може бути і 50%, і навіть більше), – згоріли. Наскільки є представницьким такий мандат?
Із закритими партійними списками ще більша проза. У першу п’ятірку і частину списку партійні лідери ставлятьть відомих і авторитетних, подалі, але в прохідну частину – багатих і сумнівних. Перші тягнуть других. Скільки це коштує сумнівним – відомо тільки партійному керівництву. Виборець при цьому позбавлений можливості вплинути на місце кандидата у списку, а, відповідно, і на можливість доброчесної людини потрапити до парламенту. Адже розстановка кандидатів у списку - прерогатива партійних босів.
Звісно, це тільки частина можливих схем, які «відривають» виборця від можливості обрати конкретно тих осіб, яких він вважає гідними представляти його волю. Саме цій та подібним політичним схемам запобігає пропорційна виборча система з відкритими регіональними списками. В ній інформація має реальне значення, а голос майже ходить за кожним кандидатом. Ця система насамперед дозволяє справедливіше розподіляти голоси виборців. Адже кожен громадянин голосує не тільки за партію, а і за конкретного кандидата від цієї партії. Який, будь він 150-м у загальному списку, отримавши більшу кількість голосів, зайде до парламенту замість 15-го чи 25-го номеру, який зазнає фіаско.

Як виборець буде формувати свою думку і чому величезна кількість міжнародних стандартів акцентує увагу на важливості «вільного, інформованого і свідомого» вибору? В Україні на сьогодні майже 150 відкритих і офіційних баз даних і реєстрів, які містять ту чи іншу інформацію про фізичних осіб. Коли така особа набуває статусу кандидата – ці відомості автоматично стають безцінним джерелом інформації про претендента на владу.

Прочитавши тільки його ПІБ, будь-якому виборцю з доступом до мережі інтернет можна починати власне розслідування. Наприклад, чи немає кандидата у реєстрі люстрованих осіб https://lustration.minjust.gov.ua/register ? Можливо, він вчинив корупційне правопорушення і потрапив в інший реєстр - http://corrupt.informjust.ua/ Наскільки його декларація (в разі вільного доступу) відповідає рівню життя та ціновим реаліям? З цим питанням допоможуть розібратись цілий перелік реєстрів – від кадастрової карти http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta до реєстру речових прав на нерухоме майно https://kap.minjust.gov.ua/services?keywords=&product_id=1&usertype= та відомостей про засновників/керівників/бенефіціарів юридичних осіб https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch . Навіть можна дізнатись чи є проблеми з податками у юридичних осіб, до яких мають відношення кандидати http://sfs.gov.ua/businesspartner. Навіть за відсутності декларації будь-який виборець, використовуючи ці бази та реєстри http://corruptua.org/2015/04/stvoreno-perelik-iz-148-mi-vidkritih-baz-danih-dlya-gromadyan-ukrayini/, зможе зібрати купу інформації про кандидата і скласти власне враження, що з себе уявляє ця людина.

Також зрозуміло, що коли списки кандидатів буде затверджено, до них буде прикуто увагу ЗМІ та журналістів. Майже кожного перевірятимуть на доброчесність, гідну репутацію, історію життя і публікуватимуть цю інформацію. Враховуючи всі ці дані, виборець матиме можливість обирати не «менше зло», тобто не кращий список з гірших, не орієнтуватись на першу п’ятірку зірок, а голосувати персонально за того кандидата, якого вважає гідним. Партії будуть змушені шукати для регіональних списків реальних авторитетів суспільної думки і людей з бездоганною репутацією. Інакше вони ризикуватимуть не набрати загальну кількість голосів для подолання бар’єру і взагалі втратити право на участь у розподілі мандатів.
Інформація про кандидатів почне впливати на якість майбутньої влади. З іншого боку, самі виборці отримують більше мотивації для участі у виборах, оскільки кожен голос стане дійсно важливим. За дуже рідкісним винятком він не загубиться і не згорить і матиме зовсім іншу вагу.

 

Олександр Бурмагін, експерт групи з виборчої реформи РПР,
виконавчий директор ГО «Платформа прав людини»
(«Новинарня», 14.10.2017)

Breadcrumbs