20-21 лютого відбувся марафон «Крим. Реінтеграція і деокупація» - спільний проект УНЦПД та UkrLifeTV. Це вже третій телемарафон, присвячений черговій (цьогоріч – четвертій) річниці окупації півострова Росією. Дякуємо UkrLifeTV за увагу до теми визволення Криму.
Нинішній марафон охопив головні теми, над якими працюють аналітики УНЦПД за проектом «Зміцнення потенціалу уряду щодо роботи з вимушеними переселенцями з Криму та його мешканцями», що реалізується за підтримки посольства Великої Британії в Україні.
Учасниками дискусії стали керівник програм демократичних процесів УНЦПД Юлія Тищенко; залучений експерт УНЦПД Андрій Дуда; голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат Рефат Чубаров; голова правозахисного руху «Сила права», народний депутат України попередніх скликань Андрій Сенченко; адвокат Ніколай Полозов; експерт ГО «Відкрита політика» Ірина Жданова; перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова; перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Юсуф Куркчі; начальник управління прокуратури АР Крим Вадим Ариванюк; експерти Української Гельсінської спілки Дарія Свиридова та Олег Мартиненко; позаштатна радниця міністра культури, голова ГО «Алем» Есма Аджієва та інші.
Пропонуємо окремі важливі аналітичні та новиннєві тези учасників марафону. Всі інтерв"ю дивіться на сайті UkrLifeTV
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України:
Введення міжнародних миротворців на Донбас має бути пов"язане з домовленостями щодо подальших кроків міжнародної спільноти щодо Криму
«Хотів би почати з красномовного факту, який задає тон для усвідомлення ситуації, що ми маємо зараз та матимемо надалі. У квітні 2017 р. відбулося засідання Міжнародного суду ООН щодо розгляду двох позовів, які подала Україна, щодо порушення Росією двох міжнародних конвенцій – про боротьбу з тероризмом та про уникнення расової, етнічної та інших форм дискримінації. Згідно з рішенням Міжнародного суду, Росія мусить відмінити своє рішення про заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, відмінити заборону на в»їзд до Криму ліжерів Меджлісу, забезпечити право української спільноти в Криму на навчання рідною мовою. Росія, за визначенням, не може не виконати рішення Міжнародного суду ООН, але вона виконувати його не буде! Парадокс і абсурдність міжнародної політики – коли країни, та ще й ті, що є членами Ради Безпеки ООН, не виконують рішень міжнародних судів. Природно, питання невиконання Росією цього рішення має розглянути РБ ООН, але ж РФ як постійний член Радбезу неодмінно накладе вето. Міжнародна політика зайшла в глухий кут. Ця подія носить глобальний характер.
Та хотів би повернути нас до головної теми в окупованому Криму – порушення прав людини, які набрали системного характеру. Люди, які демонстрували думку, відмінну від думки окупаційної влади, піддавалися і піддаються репресіям. А ті, хто виходив на їхній захист, - не менш потужним репресіям. Один чоловік, Сервер Караметов, вийшов до Верховного Суду Криму на одиночний пікет після затримання Ахтема Чийгоза з плакатом «Наші діти - не терористи. Свободу Чийгозу». Попри те, що він похилого віку і обтяжений хворобами, окупаційна Феміда пішла на те, щоб кинути за грати Сервера. У відповідь восени 2017-го уже 100 кримських татар вийшли на одиночні пікети. Репресивна машина не тільки не спинилася перед таким відчайдушним і безсилим протестом, вона з задоволенням його перемолола. У відповідь вона отримала Кримський марафон. Люди об»єдналися, щоб зібрати кошти і оплатити штрафи, накладені на інакодумців, котрві наважилися вийти на одиночні протести. Одна жінка за один лайк в інтернеті отримала штраф 600 тисяч рублів (а це серйозна сума - близько 5 тис. доларів). Люди збирали кошти, причому важливо було показати масовість цього руху – кошти збирали малими сумами, мідяниками. І варто було бачити жах в очах служителів окупаційної Феміди, коли люди відрами приносили ці кошти під урядові будівлі і висипали їх – оплачували штраф за безвинно постраждалих.
… Україні буде нелегко повертати як Крим, так і Донецьку та Луганську області, і я закликаю всіх причетних до вироблення цієї політики знаходити ефективні шляхи. На цих територіях РФ створила таку ситуацію через те, що Україна свого часу втратила вплив на людей, тому втратила і свій суверенітет там. Треба знаходити такі важелі, такі аргументи, яких не має протилежна сторона, тобто Росія. Для кримських татар таким аргументом, одним з них, є можливість реалізувати своє право на самовизначення (на національно-територіальну автономію) у складі України. Сподіваюся, що такі зміни в Конституцію України можна буде почати вносити восени 2018 року. Якщо ні – це буде помилкою України, якою скористаються наші противники.
Вважаю важливим етапом і намір до введення миротворчих сил ООН на Донбас. Без спеціального визначення ситуації, пов»язаної з Кримом, і наших подальших кроків з деокупації Криму, рішення про введення миротворців в ОРДЛО неприйнятне. Без згадування Криму та визначення наших із західними партнерами подальших кроків щодо визволення Криму це рішення означатиме нашу відмову від деокупації Криму в подальшому».
Юлія Тищенко, керівник програм демократичних процесів УНЦПД:
Реінтеграція – це боротьба не стільки за повернення територій, скільки за повернення людей
«Популярна сьогодні теза у визначенні поняття «реінтеграція», тобто включення, входження, – це спрямування зусиль держави Україна та українського суспільства не стільки за повернення окупованих територій (в даному разі йдеться про Крим), скільки за людей, які там мешкають. Це набір дій держави, її кроків у найширшому смислі цього слова, які дозволяють тримати зв’язок громадян, які опинилися під окупацією, із своєю державою.
У цьому сенсі чимало кроків зроблено, наприклад, можливості отримання біометричних паспортів, можливості здобуття кримчанами вищої освіти в українських вишах. А от політика у сфері охорони здоров»я щодо громадян, які живуть у Криму, на мій погляд, цілковито відсутня нині. Нічого не змінилося за останні роки у політиці перетину адміністративного кордону з Кримом і обмеження у ввезенні особистих речей та вантажів. Якщо особисті речі важчі за 70 кг, їх фактично неможливо вивезти з півострова на материкову Україну. Скажімо, широкого розголосу набула історія із студентом, який навчається в Києві, але не зміг з дому, із Криму, перевезти в гуртожиток мікрохвильову піч.
Ці нормативи можна назвати концентрованою дурістю, але поки що складно вплинути на ситуацію. Відповідну постанову схвалив Кабінет Міністрів і тільки він може відрегулювати порядок перетину адмінмежі з Кримом і перевезення речей. Утім, слід розуміти й інші погляди на цю ситуацію. В урядових структурах вважають, що таким чином намагаються перепинити контрабанду, і ризики задіяння сірих схем при перетині адмінмежі справді існують. Та парадокс полягає в іншому – окремі люди не можуть ввезти на територію України умовний холодильник, а тим часом закон про вільну економічну зону «Крим» не скасовано парламентом, тож хоч офіційно торгівлі між материковою Україною та Кримським півосторовм немає, та великий бізнес через закон про вЕЗ знаходить можливості торгувати з окупованим територіями. Вочевидь, є лобісти цього закону в Києві і тому він діє.
Держава повинна дуже чітко сформулювати свою політику щодо реінтеграції Криму і послідовно її провадити».
Юсуф Куркчі, перший заступник міністра з питань окупованих територій та ВПО:
ВР півроку не розглядає законопроект щодо допомоги кримським політв»язням
«У бюджеті закладено 97 млн грн. на допомогу політв»язням та їхнім сім»ям. На сьогодні в Криму понад 60 осіб ув»язнено за політичними мотивами, і переважно це кримські татари, які чинять мирний опір окупаційній владі. 100 дітей залишилися без батьківської опіки. У кримськотатарських сім»ях традиційно завдено так, що батько є єдиним годувальником родини, тому проблема дітей політв»язнів дуже важлива.
Наше міністерство разом з експертами майже рік тому розробило законопроект, який покладе на державу обов»язки та дасть їй ширші можливості для допомоги кримським в»язням сумління та їхнім родинам, зокрема, стане законодавчою підставою для створення згаданого фонду. Рефат Чубаров подав цей законопроект до Верховної Ради ще наприкінці червня 2017 року, проте за більш як півроку, що минули відтоді, лише один комітет ВР розглянув законопроект… Не знаю, як можна пояснити таку повільність парламентарів щодо проекту, який стосується людей, котрі протистоят ь окупантам. Ввважаю, пояснення в тому, що депутати переймаються тими законопроектами і діями, які будуть вигідно відтіняти їх в очах електорату напередодні майбутніх виборів, а не інтересами держави та гризотами наших громадян, які постраждали від окупаційної влади в Криму.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, народний депутат, пообіцяв днями провести розмову з керівництвом Верховної Ради з тим, щоб прискорити винесення законопроекту до сесійної зали».
Андрій Дуда кандидат наук з державного управління, залучений експерт УНЦПД:
Навіть проросійським мешканцям Криму імпонує ліберальність України
«Громадяни України, які опинилися під окупацією, досить швидко відчули пресинг російських законів та згадали ліберальність України, де свобода слова і свобода висловлювання завжди були природними і законними, - каже Андрій Дуда. – Це зрозуміли навіть ті громадяни, які не мали проукраїнських поглядів. У нас ліберальне все, вибачте за певну фривольність порівнянь, – держава ліберальна як до корупції, так і до свободи слова. На противагу цьому, в Росії під кримінальні статті можна потрапити не тільки за коментар у ЗМІ, а й за блог в інтернеті, власне, за один клік. Навіть проросійськи налаштовані громадяни за ці роки відчули жорсткість російських законів та російських реалій.
Як приклад можна згадати службу в збройних силах, на яку призивають молодих людей з Криму в порушення Женевської конвенції щодо окупованих територій. Щодо призову до лав ЗС РФ мешканців Криму Україна, на мою думку, мусила би зайняти більш проактивну позицію.
Тиск і пресинг РФ може стати одним з тих багатьох факторів, які поволі формуватимуть невеликий прошарок більш проукраїнських настроїв.
Посутня проблема – що робити і як спілкуватися з окупованими територіями – застала Україну зненацька, ми не були готові до неї і не мали подібного досвіду. Досвід сусідів, насамперед Грузії, мало зарадив, адже він ви будований на політиці роботи з малими територіями. Що потрапили під окупацію, у нас же йдеться про великі території. Можна сказати, що Україні знадобився щонайменше рік, щоб виробити алгоритм щодо окупованого Криму.
Насамперед, як на мене, важливо в ньому те, що держава дуже позитивно ставиться до людей на окупованих територіях - держава не визнає колаборантами навіть тих, хто пішов працювати в органи влади Криму після окупації. Це перше. Друге – держава впроваджує загальнолюдський погляд щодо громадян, які опинилися в досить складних умовах. Маю на увазі те, що Україна не перейняла сумний досвід СРСр у ставленні до людей, які побували (опинилися) в окупації. І третій важливий чинник - законом¸ який врегульовує статус окупованих територій АРК та Севастополя, Україна не визнає жодних цивільних правочинів російської влади, а це означає, що після деокупації Україна має намір повертати втрачене майно навіть тим людям, які мають проросійські погляди.
Проте, звісно, є проблеми державного управління щодо окупованих територій. Це через недостатність досвіду. До речі, у світі не так і багато прикладів окупованих територій».
Есма Аджієва. позаштатний радник міністра культури України, голова ГО «Алем»:
Найцінніші археологічні знахідки, виявлені під час будівництва траси «Таврія», вивозяться в РФ
«Найцінніші археологічні знахідки, виявлені під час будівництва траси «Таврія» в Криму (а ї довжина 250 км, від Керченського мосту через Бахчисарай до Севастополя), вивозяться з Криму до Росії начебто на дослідження. Ми не можемо стежити за вивезенням конкретних артефактів до РФ, але маємо підстави сумніватися, що культурні цінності повернуться до Криму, - Есма Аджієва, позаштатний радник міністра культури України під час телемарафону «Крим. Деокупація та реінтеграція».
Інші спікери марафону, вражаючі факти та висновки – читайте на нашому сайті
Протягом року тривають будівельні роботи на будівництві траси «Таврида», що проляже від керченського мосту через Бахчисарай і до Севастополя, довжина траси – 250 км, і паралельно тривають археологічні розкопки. Російська преса вже назвала це будівництво «золотим періодом розкопок у Криму». Через повідомлення кримчан у соцмережах, а також через російські ЗМІ, які дуже активно, подеколи ледь не щодня висвітлюють цю тему, ми спостерігаємо все нові археологічні знахідки. З відкритих джерел відомо, що більша частина знайденого під час розкопок на будівництві траси, передається в місцеві музеї, але частина найцінніших артефактів відправляється в Москву та санки-Петербург для подальшого вивчення. Чи повернуться ці культурні скарби на півострів? Є підстави сумніватися в цьому. Адже нам відомі факти вивезення культурних цінностей з Криму на територію РФ, наприклад, картин з художньої галереї Айвазовського у Феодосії, про що було відкрито та офіційно заявлено Росією, однак ми не знаємо ні точної кількості вивезених робіт, ні точного переліку картин.
Культурні цінності вивозять із Криму під різними приводами - найчастіше це тривала виставка в РФ, або потреба в реставрації. Моніторити кількість вивезених предметів мистецтва та артефактів, вкрай складно, тому що в Криму немає моніторингових місій міжнародних організацій, і неможливо стежити за вивезенням цінних культурних знахідок».