Підтримка Польщею України у протидії агресії Росії та процесі європейської інтеграції стала очевидною. Така позиція офіційної Варшави, вірогідно, й надалі залишатиметься незмінною. Але що ж спонукає Варшаву до такої підтримки, крім історичного сусідства?
Усебічна підтримка Варшави була підтверджена під час робочої зустрічі президентів України і Польщі 2 липня у Львові. «Польща підтримує прагнення України до західного світу та збереження її територіальної цілісності і суверенітету», – сказав Броніслав Коморовський. У свою чергу Петро Порошенко нагадав, що з перших хвилин агресії Росії проти України та анексії Криму українці відчували підтримку Польщі, та висловив впевненість, що стратегічні українсько-польські відносини країн будуть і в подальшому активно розвиватися (Детальніше див.: http://www.president.gov.ua/news/mizh-ukrayinoyu-ta-polsheyu-ye-dovira-pidtrimka-vzayemodopom-35586). Звичайно, важливість українсько-польських відносин була підкреслена тим, що це був останній візит Коморовського на посаді президента Польщі в іншу країну, і відбувся він саме до України. Але не до Києва, а до Львова, де польський лідер, який вже за місяць перетвориться на звичайного польського політика, отримав звання почесного доктора Львівського національного університету, поклав вінки до Меморіалу воїнам Української Галицької Армії і Меморіалу львівських орлят, й тим само підкреслив важливість українсько-польського примирення в умовах реальної загрози із Сходу.
З приходом Анджея Дуди на посаду Президента Польщі слід очікувати на продовження Польщею такого ж політичного курсу стосовно України. Принаймні під час своєї передвиборчої кампанії він кілька разів говорив про необхідність польської підтримки для України та різко засуджував російську агресію. Конфлікт в Україні, як вважають у його партії «Право і Справедливість», не є периферійним питанням, адже політика Путіна націлена на війну у великому масштабі.
Особлива увага до України та забезпечення безпеки Польщі, якій також загрожує агресивна політика Росії, визначені серед головних пріоритетів польської зовнішньої політики на 2016 рік, про що заявив міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина на щорічній конференції польських послів 7-9 липня цього року у Варшаві. Глава польського зовнішньополітичного відомства відзначив, що першочергова увага приділятиметься складній ситуації у східному сусідстві ЄС: «Анексією Криму і агресивними діями проти України Росія підірвала глобальний безпековий порядок». (Детальніше див.: http://www.msz.gov.pl/en/news/polish_ambassadors_meet_at_annual_conference_in_warsaw).
Акцентуючи свою увагу на Схід, Польща прагне реалізувати свої амбіції щодо лідерства у Центральній та Східній Європі. Саме Польща, разом із Швецією, стала ініціатором Східного партнерства. Як заявив Президент Броніслав Коморовський, діяльність Східного партнерства показала, що Польща може відгравати активну роль у формуванні зовнішньої політики ЄС. Варшава прагне представляти інтереси цього регіону в ЄС і НАТО. На саміті «GLOBSEC 2015» 20 червня у Братиславі Коморовський чітко наголосив: «Польща має наміри і амбіції представляти інтереси Центральної Європи в ЄС і НАТО… Сьогодні Центральна Європа повинна докласти зусиль для посилення НАТО як гаранта нашої безпеки та посилити європейську інтеграцію» (Детальніше див: http://www.president.pl/en/news/news/art,843,poland-wants-to-represent-interests-of-central-europe.html). Отже, слід очікувати, що в подальшому Польща докладатиме зусиль для зміцнення Вишеградської групи, розширення її діяльності в рамках «В4 плюс 2» (Вишеградська група плюс Румунія і Болгарія), «Вишеградська група – Балтійські країни» та «В4 плюс Україна/Молдова», а також поглиблення двосторонньої співпраці з Україною і Білоруссю.
Звичайно ж без активної участі Польщі у врегулюванні конфлікту на Сході України та забезпеченні суверенітету і територіальної цілісності нашої держави мова про провідну роль Польщі в регіоні йти не може. Польща підтримує та надає допомогу Україні на багатосторонньому рівні в рамках ООН, ОБСЄ, ЄС і НАТО та на двосторонньому рівні. Виступаючи 9 квітня цього року у Верховній Раді України, Президент Польщі Броніслав Коморовський заявив: «Західний світ мусить зрозуміти, що буде безпечний тоді, коли буде безпечною Україна» (Детальніше див.: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/04/9/7032765/). Польща виділила Україні пільговий кредит в розмірі 100 млн. євро, регулярно виділяє гуманітарну допомогу та надає військове спорядження, приймає поранених український військових на лікування та реабілітацію.
Але для провідної ролі цього мало. Тому, на різних рівнях Польща ініціює своє безпосереднє залучення до переговорного процесу з врегулювання ситуації на Сході України. Так, під час проведення у Польщі міжнародної конференції «Безпека держав Центральної Європи в контексті конфлікту в Україні» 11-12 червня цього року низка польських експертів висловила відверте незадоволення відсутністю Варшави на переговорах у Нормандському форматі. Це ж питання було порушене під час міжпарламентських консультацій 15 червня ц.р. у Варшаві за участю комісій із закордонних справ польського і німецького парламентів. Представляючи позицію німецької сторони щодо російсько-українського конфлікту, німецький депутат від правлячого ХДС Карл-Жеорж Веллманн заявив, що відсутність Польщі на переговорах по врегулюванню російсько-українського конфлікту є помилкою.
Чи можливо очікувати появу Польщі на цих переговорах? Ймовірність низька через ставлення Росії, яка буде відкидати таку можливість та навіть може вдатися до блокування переговорів, усвідомлюючи, що позиція Москви на переговорах суттєво послабиться, якщо до них приєднається Польща. Росія не зацікавлена в посиленні ролі Польщі, яка постійно наголошує, що ключ до вирішення конфлікту лежить у Москві, і що Захід не може вимагати від України постійних односторонніх поступок на користь Росії.
Між тим, зміцнення своєї регіональної ролі Польща вбачає у зайнятті достойного місця в ЄС і в НАТО, що стало особливо актуальним з початком агресії Росії проти України. Виступаючи на 6-му Вроцлавському глобальному форумі, який відбувся 11-13 червня цього року, віце-прем’єр-міністр Польщі Томаш Семоняк наголосив на важливості посилення східного флангу НАТО як довготерміновій стратегії Альянсу. Це ж саме озвучив Коморовський на засіданні Ради національної оборони Польщі 1 липня, відзначивши необхідність постійної присутності сил Альянсу на польській території.
У практичному вимірі для Польщі це означає розміщення у польському Щецині одного із шести передових підрозділів Альянсу (Підрозділів інтеграції сил НАТО), призначеного для забезпечення постійної присутності та швидкого розгортання сил НАТО, розширення німецько-польсько-датської бригади «Північний схід», встановлення на польській території елементів протиракетної оборони та розміщення військових підрозділів Альянсу на ротаційній основі. Крім цього, в Альянсі посилюються передові Сили реагування НАТО з Об’єднаними оперативно-тактичними силами надзвичайно високої готовності (до 5 тисяч військовослужбовців), які у 2-3-х денний термін будуть готові відреагувати на зовнішню військову агресію проти будь-якого члена Альянсу. Cаме у Польщі всередині червня цього року ці сили провели навчання «Благородний стрибок».
А що ж стосовно литовсько-польсько-української бригади (ЛИТПОЛУКРБРИГ)? Процес її створення триває. Усі сторони ратифікували відповідну угоду. Визначено місце дислокації штабу бригади – Люблін у Польщі. Однак, бригада призначена для участі у миротворчих операцій за мандатом ООН (її залучення для захисту й оборони однієї із країн не передбачене) та стане каналом поширення польського і литовського досвіду на реформування української армії.
Покладаючись на НАТО, у Варшаві вважають, що Європейський Союз неспроможний створити самостійний механізм для гарантування безпеки і оборони своїх членів, а тим більше для протистояння російській військовій агресії. Польські експерти у своїй більшості відзначають, що перегляд Європейської політики безпеки та оборони закінчиться розробкою нового документу ЄС у цій сфері, але він буде лише концептуальним політичним документом. Європейський оборонний союз, вірогідно, створений не буде, оскільки країни-члени, які делегували Альянсу частину своїх повноважень у сфері безпеки і оборони, не готові делегувати такі повноваження ще й Європейському Союзу. Ті ж країни-члени ЄС, які не входять до НАТО, не готові стати частиною міжнародної воєнної організації, та прагнуть зберегти свій позаблоковий статус.
Водночас, у Польщі уважно вивчають, як Росія проводить війну проти України, використовуючи військові і невійськові засоби. Враховуючи її гібридний характер, Варшава вважає, що Євросоюз здатний компенсувати відсутність в Альянсі можливостей реагувати на невійськові виклики і загрози в інформаційній, економічній, енергетичній, екологічній, гуманітарній та інших сферах. Тому, Варшава переконана, що завдяки тісній співпраці між ЄС і НАТО може бути вироблений симбіоз механізмів протидії сучасним загрозам, який буде здатний протистояти російській агресії.
Окрім зазначених прагнень посилити свою роль у регіоні Центральної і Східної Європи та зайняти достойне місце в ЄС і НАТО, існує й низка інших причин посиленої уваги Варшави до України.
По-перше, Польща чітко усвідомлює, що її безпека і стабільність напрямку залежать від ситуації в Україні, яка входить до поясу безпосереднього сусідства ЄС. Втім в Польщі вважають, що Росія не нападатиме на Польщу і їй не вдасться Захопити Україну. Так, під час організованої 15 червня цього року польською Євроатлантичною Асоціацією дискусії «Стан обороноздатності Польщі» колишній польський міністр оборони Януш Онишкевич заявив, що для нападу на Польщу Росія спочатку повинна зайняти Білорусь (Детальніше див.: http://www.polska-kaliningrad.ru/home/10-newsfrompoland/5431-dlya-togo-chtoby-napast-na-polshu-rossiya-dolzhna-zanyat-belarus). Це можна розцінювати як оцінку низької вірогідності захоплення Росією України. Реалізацію Росією «українського сценарію» проти Польщі польські експерти вважають маловірогідною, оскільки Польща є членом НАТО і ЄС, а на території Польщі немає чітко виражених російськомовних анклавів та російських військових баз. Однак, реалізація окремих елементів цього сценарію, враховуючи наявність польсько-російського кордону по Калінінградській області, не виключається, зокрема щодо інформаційних та провокаційних акцій, погроз застосуванням сили, діяльності російських спецслужб, кібер-атак. З урахуванням цього, Польща зацікавлена у зупинці та наданні належної відсічі Росії на нинішньому рубежі, який проходить по Сходу України.
По-друге, сьогодні формується оновлена Держава Україна, а для Польщі важливо, з якою Україною вона буде розвивати свої відносини у майбутньому – чи буде Україна європейською, демократичною, розвинутою, стабільною і передбачуваною країною, чи вона знову потрапить у сферу впливу Росії. Крім цього, у Польщі остерігаються, що на хвилі патріотизму в Україні можуть активізуватись націоналістичні погляди. Так, професор польського Університету Яна Кохановського Єржі Прохвіч відзначив, що у Варшаві побоюються, щоб Україна не стала націоналістичною державою, з якою Польщі буде складно розвивати конструктивні двосторонні відносини.
По-третє, рухаючись євроінтеграційним курсом, Україна потребує допомоги у реалізації внутрішніх перетворень за європейськими стандартами. Країни, які сьогодні надають політичну, технічну та фінансову допомогу, в подальшому розглядатимуться Україною як її адвокати у Євросоюзі, а Польща вже давно позиціонує себе в ролі такого адвоката в ЄС. Виступаючи перед главами польських дипломатичних відомств 7 липня цього року Президент Польщі відзначив важливість подальшої польської участі у реформах в Україні та інших країнах Східного партнерства. У польському Сеймі наголошують, що Україна не повинна відступати від реформ, посилаючись на війну на Донбасі, які повинні активізуватись із збільшенням розмірів закордонної допомоги.
По-четверте, Варшава розуміє, що від рівня зовнішньополітичної підтримки Україні сьогодні буде залежати рівень завтрашніх двосторонніх відносин. Це перш за все стосується протидії російській агресії та реалізації міжнародних ініціатив України. Тут Польща намагається зайняти провідне місце.
Підсумовуючи, слід зазначити, що Польща надзвичайно зацікавлена у якомога швидшому врегулюванні конфлікту на Сході України, припиненні російської агресії та відновленні територіальної цілісності нашої держави. Тому, Варшава продовжить докладати зусилля на двосторонньому та міжнародному рівнях для підтримки та допомоги Україні. Однак, вже сьогодні Польща дивиться у майбутнє, в якому прагне зайняти провідні позиції в регіоні Центральної і Східної Європи, з Україною включно, з перенесеним східним рубежем сфери впливу ЄС і НАТО з польського на український кордон.
Сьогоднішнє слабке положення нашої держави, підірване російською агресією, на зміцнення якого піде ще не один рік, не дозволить Україні перетворитись на самостійного регіонального лідера. Тому, у найближчій перспективі нашій державі слід скористатись і навіть підтримати ті зовнішньополітичні зусилля Польщі, які співпадають з українськими національними пріоритетами. До них слід віднести протидія агресивній політиці Росії, підвищення рівня присутності та ефективності дій НАТО на Сході, врегулювання конфліктів у Східній Європі, перезапуску Східного партнерства та перетворення його на простір демократичного розвитку, сприяння процесу європейської інтеграції та відповідним реформам в Україні.
21-й рік видання, № 12/737, 10 липня 2015 року
Віталій Мартинюк, для УНЦПД